Індія інвестує 2 мільярди євро в будівництво мережі зарядних пристроїв. Як китайські компанії, що займаються зарядними установками, можуть «копати золото» та вирватися з глухого кута?

Індія інвестує 2 мільярди євро в будівництво мережі зарядних пристроїв. Як китайські компанії, що займаються зарядними установками, можуть «копати золото» та вирватися з глухого кута?

Нещодавно уряд Індії представив масштабну ініціативу — програму PM E-Drive вартістю 109 мільярдів рупій (приблизно 1,12 мільярда євро) — щодо будівництва 72 000 громадських зарядних станцій до 2026 року, які охоплять 50 національних автомагістралей, заправних станцій, аеропортів та інших транспортних вузлів з високою інтенсивністю руху. Ця ініціатива не лише вирішує проблему «тривоги щодо запасу ходу», пов’язану з широким поширенням електромобілів, але й виявляє значну прогалину на новому енергетичному ринку Індії: наразі в Індії є лише вісім громадських зарядних станцій на кожні 10 000 електромобілів, що набагато менше, ніж 250 у Китаї. Тим часом індійський державний гігант BHEL очолить розробку єдиної платформи управління зарядкою, що інтегрує функції бронювання, оплати та моніторингу, з метою створення замкнутої екосистеми «мережа зарядки транспортних засобів».

Одержувачі субсидій:

Електричні двоколісні транспортні засоби (e-2W): Підтримка запланована приблизно для 2,479 мільйона двоколісних електричних транспортних засобів, що охоплюють як комерційні, так і особисті транспортні засоби. Електричні триколісні транспортні засоби (e-3W): Підтримка запланована приблизно для 320 000 триколісних електричних транспортних засобів, включаючи електричні рикші та електричні дитячі візки. Електричні автобуси (e-Bus): Підтримка запланована для 14 028 електричних автобусів, переважно для міського громадського транспорту. Електричні машини швидкої допомоги, електричні вантажівки та інші нові категорії електричних транспортних засобів.

Зарядна інфраструктура:

Плани включають створення приблизно 72 300 громадських зарядних станцій по всій країні, з акцентом на розгортання вздовж 50 національних автомагістралей. Зарядні станції будуть розташовані переважно у місцях високої щільності населення, таких як автозаправні станції, залізничні станції, аеропорти та пункти сплати за проїзд. Міністерство важкої промисловості (MHI) має намір доручити Bharat Heavy Electricals Limited (BHEL) консолідувати вимоги до зарядних станцій та розробити єдиний додаток, який дозволить власникам транспортних засобів перевіряти стан точок зарядки, бронювати слоти для зарядки, здійснювати онлайн-платежі та відстежувати процес зарядки.

【Рифи та шторми: проблеми локалізації не слід недооцінювати】

1. Бар'єри для сертифікації. Індія вимагає сертифікації BIS (Бюро індійських стандартів) з циклами випробувань, що тривають 6-8 місяців. Хоча IEC 61851 слугує міжнародним паспортом, підприємствам все ще потрібні додаткові інвестиції для локалізованої адаптації.

2. Ерозія цін Індійський ринок демонструє надзвичайну чутливість до цін, оскільки місцеві фірми потенційно використовують політичний захист для розпочаття цінових війн. Китайські виробники повинні збалансувати вартість і якість, щоб уникнути потрапляння в пастку «ціна за обсяг». Стратегії включають зниження витрат на обслуговування за рахунок модульної конструкції або пропонування пакетних послуг, що поєднують «базові моделі з послугами з доданою вартістю».

3. Недоліки в операційній мережі. Час реагування на несправності зарядних станцій безпосередньо впливає на взаємодію з користувачами. Китайським підприємствам слід створити центри технічного обслуговування у співпраці з місцевими партнерами або впровадити дистанційну діагностику на основі штучного інтелекту.